ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГУМАНІТАРНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Вступ. В умовах масштабної російської військової агресії в українській державі відбувається переосмислення місця гуманітарних чинників у суспільному розвитку. Ключовими пріоритетами реалізації державної політики у цій сфері повинні стати питання розвитку освіти, науки, культури, світоглядно-патріотичного виховання, виокремлення їх ролі в забезпеченні гуманітарної безпеки в Україні. Метою є дослідження на основі аналізу вітчизняного законодавства функцій та повноважень суб’єктів системи забезпечення гуманітарної безпеки. Об’єкт дослідження – система забезпечення гуманітарної безпеки та її організаційно-правові засади.

Методи. Методами дослідження є сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання, серед яких: аналіз використано для опрацювання наукових та нормативно-правових джерел; структурно-функціональний – з метою дослідження суб’єктів системи забезпечення гуманітарної безпеки та їх компетенції; індуктивний та дедуктивний – для аналізу й узагальнення інформації з тематики дослідження; прогнозування та синтезу – у процесі формулювання висновків та рекомендацій за підсумками дослідження.

Результати. Здійснено огляд останніх наукових та аналітичних праць, присвячених проблематиці гуманітарної безпеки. Відзначено питання, які становлять основну проблематику щодо забезпеченні гуманітарної безпеки за окремими сферами, та шляхи, які пропонуються для їх розв’язання. При цьому авторка статті констатує, що проведений аналіз досліджень і публікацій вітчизняних науковців, присвячених гуманітарній безпеці, дає підстави дійти висновку, що система забезпечення гуманітарної безпеки та її організаційно-правові засади ними предметно не досліджувались. Далі, послідовно, на підставі аналізу законодавчих та нормативно-правових актів, якими регламентується діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виокремлено функції та повноваження, які, на думку дослідниці, спрямовані на вирішення проблемних питань у гуманітарній сфері, а отже, і на забезпечення гуманітарної безпеки.

Висновки. Проведене дослідження дало змогу дійти таких висновків: аналіз праць вітчизняних науковців та аналітиків дав можливість виокремити основні напрями забезпечення державної політики у гуманітарній сфері для забезпечення гуманітарної безпеки держави і констатувати, що їй має приділятися більше уваги для забезпечення формування національної свідомості та усвідомлення національної ідентичності громадян, а також відновлення та подальшого прогресивного розвитку України. Аналіз законодавства засвідчив, що законодавчі акти не містять чітко сформульованих завдань стосовно формування й реалізації державної політики забезпечення гуманітарної безпеки, їх основна увага зосереджена на питаннях формування та реалізації державної гуманітарної політики. Проте проведений аналіз дав підстави розглянути вищезгаданих суб’єктів як розгалужену систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування, недержавних інституцій та громадян, на які покладено функції щодо формування й реалізації державної гуманітарної політики, що, у свою чергу, дає змогу ідентифікувати їх як суб’єктів забезпечення гуманітарної безпеки, зважаючи на те, що їх повноваження в гуманітарній сфері безпосередню стосуються до її забезпечення. У процесі дослідження також відзначено, що залучення громадських структур до процесів вироблення державної політики є важливим аспектом підвищення ролі громадян та їх об’єднань у питаннях щодо забезпечення гуманітарної безпеки. Перспективним для подальших розвідок варто зазначити вивчення зарубіжного досвіду за порушеною проблематикою.