УРОКИ БЕЗПЕКОВОГО УРЯДУВАННЯ УКРАЇНИ: 2000-2022
DOI:
https://doi.org/10.17721/3041-1912.2025/4-1/10Ключові слова:
вивчені уроки безпекового урядування, безпекове стратегічне планування, розвиток безпекових спроможностей, стійкість демократій, DOTMLPFIАнотація
В с т у п. Досліджено еволюцію безпекового урядування в Україні між 2000 і 2022 рр. як критичний фактор національної стійкості в
умовах ескалації гібридної та збройної агресії. Розглянуто деякі системні розриви між бажаними та практичними показниками уряду-
вання, підкреслюючи роль стратегічного передбачення, інституційної цілісності та цивільно-військового балансу у формуванні гото-
вності до масштабних криз.
М е т о д и. У дослідженні застосовано багаторівневу аналітичну структуру, що поєднує модель можливостей НАТО DOTMLPFI
(Doctrine, Organisation, Training, Material, Leadership, Personnel, Facilities, Interoperability – доктрина, організація, навчання, матеріали, лі-
дерство, персонал, інфраструктура, взаємосумісність), методології стратегічного передбачення та методи причинно-наслідкового
аналізу, серед яких і підхід "5 чому". Методологічний підхід інтегрує контент-аналіз політичних документів, порівняльну оцінку інсти-
туційної ефективності та системний підхід для виявлення структурних недоліків і можливих адаптивних механізмів для урядування
в секторі безпеки й оборони України.
Р е з у л ь т а т и. Показано, що недоліки безпекового урядування протягом 2014–2022 рр. були переважно пов'язані з відсутністю
інституціолізованої стратегічної прогнозувальної діяльності, політизацією оборонного планування та фрагментованим розвитком
безпекових спроможностей. Однак Україна продемонструвала виняткову стійкість завдяки суспільній згуртованості, децентралізації
та швидкій технологічній адаптації, що компенсували інституційні слабкості. Ключові уроки управління передбачають необхідність
деполітизації довгострокового розвитку безпекових спроможностей, інституціоналізації стратегічного прогнозування, забезпечення
механізмів прозорості та підзвітності, а також зміцнення стратегічних комунікацій для громадського консенсусу у сприйнятті загроз.
У дослідженні також визначено дедалі більшу важливість технологічної гнучкості й інтеграції громадянського суспільства як мульти-
плікаторів сили в сучасних умовах ведення війни.
В и с н о в к и. Український досвід підкреслює, що ефективне урядування в межах архітектури національної безпеки узгоджує ресурси,
інституції та суспільну стійкість у нестабільному, невизначеному, складному та неоднозначному (VUCA) середовищі. Результати до-
слідження сприяють дискусії щодо стійкості демократій, демонструючи, що якість управління є вирішальною змінною в готовності,
реагуванні та відновленні після кризи. Ці висновки мають практичне значення для реформування моделей управління безпекою в демо-
кратіях, що стикаються з гібридними загрозами, підкреслюючи необхідність адаптивних, проактивних та ціннісно-орієнтованих ін-
ституційних екосистем
Посилання
Додаткові файли
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомитися з політикою за посиланням https://security.bulletin.knu.ua/copyringht