ВПЛИВ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ НА БЕЗПЕКУ РЕГІОНУ: УРБІЦИД ТА ЕКОЦИД УКРАЇНСЬКИХ МІСТ

Анотація

Вступ. Концепції урбіциду та екоциду є ключовими у війні росії проти України, оскільки означають спланований напад на створене урбаністичне та екологічне середовище. Незважаючи на те, що концепції досить нові та привернули увагу лише в кінці ХХ ст., в Україні вони почали активно обговорюватись у наукових колах лише з повномасштабним вторгненням росії та поширенням війни по всій території нашої держави. Метою дослідження є аналіз впливу повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 р. на безпеку регіону з позиції розгляду понять урбіциду та екоциду українських міст та населених пунктів. Основні завдання роботи передбачають характеристику понять урбіциду та екоциду; розуміння особливостей урбіциду та екоциду в Україні і надання певних рекомендацій щодо імплементації відповідних програм із пом'якшення наслідків таких процесів.

Методи. Якісні методи, що мають нестандартизований характер, орієнтовані на розкриття причинно-наслідкових зв'язків, передбачають змістовний аналіз джерел щодо предмета дослідження (обговорення).

Результати. Автор розглянув феномен урбіциду та навів три типи ситуацій, які дали змогу розділити розуміння урбіциду на природне, антропічне та символічне. Було виявлено, що для України характерний антропічний урбіцид унаслідок військових дій росії. Відповідно до статистичних даних та офіційної інформації від міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, безпосередні збитки для житлової та нежитлової рухомості країни від дій агресора за півроку війни досягли 127 млрд дол. США, а за майже рік війни наслідки екоциду сягнули понад 46 млрд дол. США. Більше того, екоцид як інструмент тяжких злочинів проти людства уже з однієї цієї причини є найнебезпечнішим злочинним діянням, виділяючись із низки антропогенних екологічних катастроф.

Висновки. Хоча регулювання екоциду в міжнародному праві передбачено лише в Конвенції "Про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище", у міжнародному та гуманітарному праві відсутні чіткі згадки про урбіцид. Саме тому розбудова компетентних національних інституцій, здатних справлятися з різноманітними викликами урбіциду та екоциду, є обов'язковою умовою. Також ця інституційна розбудова потребує більшої міжнародної співпраці з такими учасниками, як ООН, ЄС і Світовий банк.