ПОНЯТТЯ ТА КОМПОНЕНТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ

Анотація

В с т у п . В умовах сучасної військової агресії та тимчасової втрати частини територій України проблематика національної стійкості набуває вирішального значення. Концептуалізація цього феномену закладає основу для здатності держави зберігати суверенітет, територіальну цілісність та ефективно протистояти традиційним та гібридним загрозам. Забезпечення стабільного функціонування суб'єктів державного управління під час кризових явищ потребує комплексного підходу, що поєднує політичні, економічні, оборонні та соціокультурні виміри. Метою статті є системний
аналіз концептуальних засад та компонентів національної стійкості України, окреслення пріоритетних функцій і принципів організації механізмів її забезпечення в контексті сучасних викликів.
М е т о д и . Для досягнення поставленої мети застосовано міждисциплінарний підхід із використанням таких методів: аналізу наукової літератури для вивчення теоретичних основ розробки концепцій резильєнтності та національної стійкості; формально-юридичного методу при вивченні нормативно-правових актів і стратегічних документів; контентаналізу офіційних українських і міжнародних політичних документів; системно-структурного методу для ідентифікації
ключових компонентів стійкості; індуктивно-дедуктивного методу для формування узагальнених висновків.
Р е з у л ь т а т и . Результати підтверджують важливість комплексного підходу до посилення національної стійкості України в умовах гібридної війни. Розмежування понять резильєнтності й національної стійкості дає змогу ефективніше планувати управлінські заходи шляхом поєднання адаптивності з гарантією безперервного функціонування ключових систем, що є критично важливим для протистояння комплексним загрозам. Українські реалії вимагають підвищення рівня
інноваційності, гнучкості управління, прозорості і партнерства між державними органами, громадянським суспільством і міжнародними структурами. Системна взаємодія політичних, оборонних, економічних та соціальних складових формує
основу для довгострокового розвитку та безпеки.
В и с н о в к и . Національна стійкість України являє собою багатокомпонентну, динамічну систему, здатну ефективно
реагувати на традиційні і новітні виклики. Основні компоненти (інституційна, політична, оборонна, економічна і
соціокультурна спроможність) у взаємодії підтримують суверенітет і територіальну цілісність держави. Визначені функції
системи: збереження безперервності управління, стабільність соціальних послуг і підтримка оборони формують основу
сучасної політичної стратегії. Ефективність реалізації цієї системи залежить від дотримання принципів комплексності,
прозорості, адаптивності та інноваційності, а також від активної міжнародної інтеграції.