ПРАВОВІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ СТІЙКІСТЮ УКРАЇНИ

Анотація

В с т у п . В умовах масштабної російської військової агресії в українській державі відбувається усвідомлення необхідності посилення спроможностей держави у протидії сучасним загрозам і небезпекам на основі формування механізмів забезпечення стійкості держави. Ключовими пріоритетами реалізації державної політики у цій сфері має стати формування нових систем, адаптованих до постійної дії чинників негативного впливу з метою забезпечення національної безпеки України. Метою є дослідження правових аспектів управління національною стійкістю України.
Об'єкт дослідження – управління національною стійкістю України та його правові аспекти.
М е т о д и . Методами дослідження є сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання, серед яких: аналіз – для опрацювання наукових та нормативно-правових джерел; індуктивний та дедуктивний – для аналізу й узагальнення інформації з тематики дослідження; прогнозування та синтезу – для формулювання висновків та рекомендацій за підсумками дослідження.
Р е з у л ь т а т и . Авторкою здійснено огляд останніх наукових та аналітичних праць, присвячених проблемам забезпечення національної стійкості. Відзначено питання, які становлять основну проблематику щодо забезпеченні національної стійкості та шляхи, які пропонуються для їх розв'язання. При цьому авторка статті констатує, що
проведений аналіз досліджень і публікацій вітчизняних науковців, присвячених забезпеченню національної стійкості, дозволяє дійти висновку, що правові засади її забезпечення ними предметно не досліджувались. Далі, послідовно, на підставі
проведеного аналізу нормативно-правових актів, якими регламентується, забезпечення національної стійкості дослідниця пропонує закріпити на рівні законодавства визначення поняття "національна стійкість", під якою пропонується розуміти стратегію існування держави та суспільства, засновану на здатності зберігати збалансованість розвитку та адекватно реагувати на зовнішні і внутрішні виклики, протистояти загрозам і кризам будь-якого походження та характеру, швидко
адаптуватися до змін безпекового середовища та відновлюватися після кризових ситуацій.
В и с н о в к и . Проведене дослідження дозволило дійти наступних висновків: аналіз праць вітчизняних науковців і нормативно-правових актів дозволив виокремити основні напрями досліджень проблем забезпечення національної стійкості і встановити, що серед науковців і законотворців немає єдиного розуміння тлумачення змісту поняття "національна стійкість". Встановлено, що національна стійкість на відміну від національної безпеки є більш широким поняттям. А аналіз нормативно-правових актів дозволив дійти висновку , що для належного правового забезпечення
управління національною стійкістю вітчизняним законодавством має бути визначено організаційний механізм системи забезпечення національної стійкості, розподіл відповідальності, координації відповідної діяльності, стратегічного планування тощо. Перспективним для подальших розвідок варто зазначити вивчення європейського
досвіду за порушеною проблематикою.